Зорян Кісь /lgbt.org.ua

У неділю, 18 червня, в центрі Києва під гаслом "Країна для всіх" пройшов марш із закликом про рівноправність , акцент якого припав на права членів ЛГБТ-спільноти. Звичайно, не обійшлося без конфліктів і подальших скандалів на просторах соціальних мереж.

Один з організаторів "КиївПрайд", правозахисник і активіст за права ЛГБТ-спільноти Зорян Кісь розповів "Обозревателю", як пройшов марш і з якими аргументами виступили його противники. Чи обмежують в Україні права секс-меншин і чим можна пояснити появу на заході плаката про "громадянську війну" в Україні.

- Як би ви оцінили марш, який пройшов в Києві цієї неділі? Скажімо так, які виділіте його основні успіхи та недоліки у порівнянні з попередніми заходами?

- В цілому я оцінюю вчорашній марш як дуже успішний. Ми досягли суттєвого прогресу. Якщо говорити про речі, які можна виміряти - це, перш за все, довжина маршруту, загальна довжина маршу - вона була приблизно 1 200 метрів, і це більше, ніж в минулому році, коли він був тільки 700 метрів.

Істотний прогрес виявився і в плані кількості учасників, якщо в минулому році ми нараховували близько 2 000 людей, то в цьому році, за нашими підрахунками, їх було близько 3 500.

Третій крок вперед - це те, що в цьому році крім пішоходів у нас були в колоні автомобілі і яскрава частина маршу - травесті-артисти, які дуже хотіли і, звичайно ж, мають право брати участь у заході.

- У мережі було багато суперечок щодо головної мети маршу. Що саме хочуть сказати цими заходами учасники і організатори "КиївПрайд"?

- Цього року, як і минулого, у нас є основний слоган - "Країна для всіх". І це, власне, марш про рівні можливості для всіх в Україні, незалежно від сексуальної орієнтації, гендерної ідентифікації і так далі. Цей марш існує для того, щоб ми могли говорити самі за себе, для того, щоб нас могли бачити. Це допомагає нам боротися з міфами і стереотипами, які поширюють наші опоненти.

Ці міфи не витримують ніякої критики, але, на жаль, вони до сих пір впливають на дуже багатьох людей в цій країні. Ми б хотіли, щоб у людей була коректна, адекватна інформація. І марш - це дуже хороша можливість донести свою позицію людям.

- Запитав у вас про мету, тому що звідси виходить ще одне популярне питання: якщо це марш із закликом до рівноправності, чому акцент був безпосередньо на правах ЛГБТ?

- Не буду лукавити. Так, марш рівності, марш "КиївПрайд" - це, перш за все, про права ЛГБТ. Це акція, яку організовують представники і представниці нашої громадськості, це акція, яка проходить під прапором веселки, а він є символом ЛГБТ-спільноти. Але ми живемо в такому світі, в такому суспільстві, де ніхто не застрахований від дискримінації, і кожен, хто сьогодні себе почуває в більшості, цілком може завтра опинитися і в меншості. Це як раз солідарність.

До речі, досить велика частина тих, хто прийшов на марш, як і в минулому році, не були представниками ЛГБТ-спільноти. Це люди, які прийшли нас підтримати, які вважають, що без рівності для ЛГБТ, не може бути рівності в цілому.

- Хто були ті люди, які намагалися перешкодити проведенню маршу? Чи були вони реальною загрозою?

- У соціальних мережах я зустрічав кілька різних груп, зокрема це організація з назвою "Любов проти гомосексуалізму" - вона більше релігійного характеру.

Це, звичайно, націоналістичні організації, як партія "Свобода". Вже пізніше я бачив інтерв'ю Руслана Андрійка, який очолює чернігівську організацію. Був там і керівник київського "Правого сектора", відповідно, їх люди там теж були.

В цьому році ми ще помітили одну, яка називається "Центр правозахисту суспільства". І, незважаючи на назву, яку можна прийняти за правозахисну, насправді ж це теж дуже консервативна анти-ЛГБТ-організація, створена кількома членами партії "Свобода" - Радиславом Дудкою, депутатом Київської міської ради, і Юрієм Ноєвим, він теж зі "Свободи", і зараз займає посаду заступника мера Коноп. Вони створювали відповідний івент на Facebook, займалися мобілізацією людей проти маршу.

Молодіжна організація "Сокіл", яка афілійована з партією "Свобода" і отримує фінансування з бюджету міста Києва, тому що числяться вони у якості цивільних приймалень депутатів Київради від "Свободи". Добре було киянам переглянути, на що саме витрачаються їхні податки.

Що ж стосується загрози, ці люди мали вельми агресивні наміри. Ми погодилися з рекомендаціями поліції і трохи змінили маршрут, щоб не йти на лобове зіткнення. Я бачив кілька сотень досить фізично сильних чоловіків, і що поліція тримала їх в щільному кільці. Якби їм вдалося вирватися, думаю, наша ситуація була б мало втішною.

Вже після маршу було кілька випадків з побиттям учасників. Напади траплялися через 3-4 години після заходу. Це говорить про те, що їх вистежували. Один з нападників, до речі, затриманий. Якщо його провина буде доведена, я хочу побачити реальне покарання.   

- Чим найчастіше ваші супротивники аргументують свої протести?

- Мене дуже дивують їхні аргументи, вони українські націоналісти, але вони ж повторюють тези кремлівської пропаганди про "гейропу", про нав'язування ЛГБТ, всіляко намагаються нас дискредитувати. Я помічав, що були й інформаційні матеріали з їх боку. І там було щось про "традиційну родину", на фотографії якийсь мітинг, а на ньому люди з георгіївськими стрічками. Тобто тут потрібно подумати, звідки ростуть ноги.

- Роботу правоохоронних органів в даній ситуації як можете оцінити?

- Як мені здається, все було на вищому рівні, все було дуже добре продумано, не було ніяких прорахунків. Застосовувалася нова тактика і, наскільки мені відомо, поліція навіть впоралася меншими силами. Якщо в минулому році їх було 7 500 осіб, то цього року 6 000, притому, що загроза з боку опонентів була більшою.

- Такий ще момент, серед числа обговорень маршу в мережі зустрічав думку, мовляв, з чого українці взяли, що в країні обмежують права ЛГБТ. Що ви можете сказати з цього приводу? Можливо, приведете приклад?

- Так, я чув цей аргумент, в тому числі і від Руслана Андрійка, який стверджує, що в Україні права ЛГБТ не порушують, але це неправда. Такі порушення фіксуються, та проблема полягає в тому, що багато представників спільноти просто не хочуть про це повідомляти. Були такі випадки, коли люди зверталися в поліцію, повідомляли про те, що їх побили через їхню сексуальну орієнтацію, а над ними просто сміялися або просили забрати заяви, інакше всі дізнаються, через що їх побили.

- Свого роду шантаж.

- Так. У мене ось є друзі, знайомі, яких звільняли з робіт, як тільки керівництво дізнавалося про їх орієнтацію.

Є безліч прав, які доступні парам в шлюбі, але ці ж права недоступні одностатевим парам, яких в Україні десятки тисяч. Наприклад, це спадок загального майна. Були випадки, коли після смерті одного з партнерів його спадщина переходила до родичів померлого, при тому, що ці родичі зневажали їх, не спілкувалися з ними. А все тільки тому, що ці люди юридично ніхто один одному.

Це ж ускладнює можливість відвідати один одного в лікарні і навіть поховати партнер свою кохану людину не може, тому що юридично не можна отримати свідоцтво про смерть. Це, скажімо так, базові речі, які держава повинна забезпечувати своїм законослухняним громадянам.

- Чи намагалися ті ж ваші знайомі звертатися до суду або інших інстанцій?

- На жаль, більшість людей, які з цим стикаються, намагаються скоріше забути і знайти іншу роботу, деякі їдуть в інші міста. Більшість членів ЛГБТ-спільноти вважають за краще не говорити про себе відкрито, і це їх право.

Ми якось проводили дослідження, яке показало, що в Україні лише 5% людей знають особисто гея або лесбіянку. 90% сказали, що вони точно з ними не знайомі, але це не так. Справа в тому, що люди з цього суспільства просто бояться відкриватися.

Наприклад, в США 82% людей знають когось з ЛГБТ, і це не тому що там більше їх, а тому що там вони більш відкриті і можуть говорити про себе.

- Чи проводився огляд учасників маршу, їх атрибутів, плакатів ...?

- Звичайно, перед територією проведення маршу були розташовані металошукачі і поліція проводила огляд людей. Також були волонтери, які стежили, щоб не було людей в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Учасники отримували вказівки не приносить плакати, які могли б закликати до насильства або порушували б закон. Але організатори не можуть контролювати всі плакати і гасла, з якими приходять. У маршу ж є своє гасло, і це єдина і офіційна позиція, яку розділяє оргкомітет. Все інше - це позиції конкретних учасників.

- Справа в тому, що після маршу в мережі розгорівся скандал через плакат із закликом займатися любов'ю, а не "громадянською війною" ...

- Так, я вже зрозумів, до чого це питання.  

- З вашої відповіді виходить, що "громадянська війна" в Україні - це все ж позиція конкретного учасника "КиївПрайд", не руху в цілому?

- Так, абсолютно.

- В такому разі, що конкретно ви думаєте про цей плакат?

- Якби я сам побачив цей плакат, а я його не бачив, я б підійшов до цієї людини і з'ясував, що вона має на увазі. Ну і швидше за все я б попросив цей плакат прибрати, тому що всі ми розуміємо як це зараз впливає на ставлення до всього руху.

Крім того я виступаю проти подібної риторики про "громадянську війну", так званий збройний переворот на Майдані, тому що все це витяги з кремлівської пропаганди, і я з ними категорично не згодний.